Виховний захід

УКРАЇНА

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ ТА НАУКИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

ВІДДІЛ ОСВІТИ ТОМАКІВСЬКОЇ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

ПРЕОБРАЖЕНСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ

Сценарій виховного заходу

до Дня Землі

Підготувала: Данильченко Н.О.,

вихователь ГПД,

Преображенка

2015

Мета заходу: Ознайомити учнів з екологічними проблемами природи; пробудити у дітей почуття занепокоєності станом навколишнього середовища на основі театралізованого дійства з мультидійним супроводом; поєднати екологічне мислення та екологічну поведінку з розумінням, що у світі все взаємопов’язане, що кожна дія людини викликає вплив на природу; формувати вміння та навички природоохоронної діяльності. Виховувати любов до природи, прагнення берегти і примножувати її багатства.

Форма проведення: тетралізоване дійство екологічного спрямування.

ХІД ЗАХОДУ

Діти під веселу мелодію заходять до зали і сідають на свої місця.

Вчитель: Доброго дня, діти! Я — вчитель астрономії. А ви знаєте, що вивчає ця наука? (Відповіді дітей.) Так, це наука про Всесвіт. Вона вивчає зірки, планети та інші небесні тіла. Зараз ми з вами вирушимо у віртуальну космічну подорож.

Гасне світло. На екрані мультимедійної дошки з’являється зображення планет Сонячної системи.

Вчитель: Діти, це планети Сонячної системи. Ви знаєте, що знаходиться у центрі системи? (Відповіді дітей.) Правильно, це Сонце. А Сонце — це планета? (Відповіді дітей.) Молодці, ви знаєте, що Сонце — це зірка. А навколо Сонця обертаються планети. (Називає всі планети Сонячної системи.) Ви хочете познайомитися з ними ближче? Цікаво, про що вони спілкуються між собою?

Світло вмикається. У залі навколо Сонця, роль якого виконує дорослий, під космічну мелодію кружляють планети Сонячної системи. Музика стихає, а Сонце, вказуючи на кожну з планет, урочисто звертається до них.

Сонце: Меркурію, Венеро, Марсе, Юпітере, Сатурне, Уране й Нептуне! Ставаймо всі колом та вітаймо Землю: у неї сьогодні свято — День Землі.

Планети стають колом, у середині якого — Земля.

Планети

(разом): Вітаємо!

Земля: Щороку я стою у цьому крузі

І за вітання дякую вам, друзі!

Юпітер: А чого ти, Земле, така сіра сьогодні? Ти ж була у нас єдиною блакитною планетою. Що сталося?

Марс: Чому ти така невесела, сусідко?

Земля: Щось не те на мені відбувається:

Вже мене берегти не стараються.

Хоча нині дорослі й малі

Привітають мене з Днем Землі.

Сонце: Та земляни — усі ж твої діти.

Отже, ти їх повинна навчити,

Як любити тебе й берегти.

Адже вмієш любити їх ти!

Щоб знову була ти блакитною,

Щоби ми милувались тобою.

Земля: Я вдячна Сонцю за добро й пораду. Піду тепер собі давати раду.

Сонце і планети виходять із зали, Землю оточують діти.

Діти (разом):

Ми нашу Землю з Днем Землі вітаємо,

Мільярди літ їй жити ми бажаємо!

Перша дитина:

Нехай над нею сонечко не гасне —

Вона така чудова і прекрасна!

Друга дитина:

Є все на ній, щоб жити і радіти:

Вода й земля, кущі, дерева й квіти,

Степи й поля, і веселки, й роси,

Тут є усе, чого душа попросить.

Третя дитина:

Є день і ніч, і ранок є, і вечір,

Тварин великих безліч і малечі,

Весна є, літо, осінь, зими білі,

Дощі, сніги, лугів квіткові хвилі.

Четверта дитина:

Тут кожен має дім: нору, дупло чи хижу,

Вона дає нам всім питво і їжу,

Вона лікує нас і одягає,

І від негод завжди оберігає.

П’ята дитина:

Вона про нас дбає, як мати.

Тож дуже раді ми її вітати.

Але чому вона така похмура стала?

Земля важко зітхає. До гурту підходить Професор.

Вчитель: Здається, знаю я, у чому справа.

Без неї кожен з нас не обійдеться,

А як ми їй віддячуєм за все це?

Земля — наш з вами спільний дім,

Тож у нім лад наводити ходім!

Спочатку в ліс зайдемо, любі діти:

Побачимо, чи треба щось зробити.

Підходять до лісу. З лісу виходить Ведмедик.

Шоста дитина:

Ведмедику, що сталося з тобою?

Ведмедик: На бите скло я наступив ногою.

Тут так якісь приїжджі відпочили,

Що по собі страшний смітник лишили.

Пляшки, папір валяються усюди.

Хіба так в гості ходять добрі люди?

Сьома дитина:

У ліс ми твій, Ведмедику, прийдемо

І швидко там порядок наведемо.

Діти збирають сміття. Виходить Лисичка з обсмаленим хвостом.

Восьма дитина:

Ти де, Лисичко, обсмалила хвостик?

Лисичка: Та тут були якісь недобрі гості,

Що по собі багаття залишили.

Ми той вогонь насилу загасили!

Тікали звірі, гинули дерева…

Ми боїмось туристів не даремно!

Дев’ята дитина:

Дерева ми посадимо, Лисичко!

Ялини й сосни, клени і осички.

І буде тінь, і буде де сховаться.

Це правильно, що звірі нас бояться.

Пробачте, звірі, соромно нам дуже,

Що між людей ще є такі байдужі.

Діти «садять» дерева. Професор звертає увагу дітей на Землю.

Вчитель: Погляньте, друзі, на нашу Землю — на ній з’явився зелений колір!

А тепер йдемо до річки.

Як там справи у водички?

Усі підходять до засміченої річки. Виходить Водяник.

Водяник: Якби уміли рибки розмовляти,

То вам таке хотіли би сказати:

Це що ж за правила, дозвольте запитати,

Щоби сміття у річку викидати?

Лежать на дні предмети заржавілі,

Пляшки із пластику гойдаються на хвилі.

А порошком перуть і милять милом

Рушник і ковдру, простирадло й килим.

Машини миють. Гинемо від плям,

Що із бензину дістаються нам.

Обгортки всі на берег викидають.

Про чистоту і чути не бажають.

Невже ж бо людям буде жити краще,

Як стане смітником планета наша?

Хоч розмовляти риби не уміють,

Але вони чудово розуміють,

Що той, хто так поводиться з водою,

Зустрітись може з справжньою бідою.

Невдовзі де ми будемо купатись,

Де пити воду, митись, умиватись?

Перша дитина:

Якщо ти можеш, вибач нам, водичко,

І ви пробачте, рибки невеличкі!

Ми знаєм, що вода дає життя,

Отож почистим річку до пуття.

Поставим знаки, хай усі читають

І необхідні правила вивчають.

Діти чистять річку, виставляють знаки «Не смітити!»,

«Не прати!», «Не мити машини!».

Вчитель: Гляньте, діти, на Землі з’явився блакитний колір! Дивіться, вона

вже усміхається!

Друга дитина:

А ми зараз ще квіток нарвемо і їй подаруємо, нехай милується.

Земля: Не рвіть квіток, хай звеселяють око

На клумбі, на городі, у траві.

Вони тоді по-справжньому красиві,

Коли живі.

Третя дитина:

Он ромашка жовтим оком

Усміхнулася мені.

Я хотів її зірвати,

А бджола сказала: «Ні!»

Земля надягає вінок із квітів.

Вчитель: Подивіться, наша Земля заквітчалася квітами! Нумо розкажемо їй, що ми ще гарного зробили.

Діти

(по черзі): Я пташок узимку годував.

Я шпакам хатинку збудував.

Я ніколи не ламав гілок.

Я в дворі насіяла квіток.

Я на грядці бур’яни полю.

Я дерева і квітки поллю.

Четверта дитина:

На яблуні хтось гілку одчахнув,

Пішов собі і оком не моргнув.

І крапав сік, як слізоньки дрібні:

— Як боляче, як боляче мені!

Узяв я глини, розмочив водиці,

Замазав рану яблуньцісестриці.

Забинтував я цю гілчину кволу,

І не засохла, хилячись _______додолу.

До стовбура поволі приросла,

Весною знову рясно зацвіла!

(Степан Жупанин)

П’ята дитина:

Метелика ловити я не хочу:

Він квітка неба, хай живе собі!

Хай крильцями барвистими тріпоче,

Щоб радісно було мені й тобі.

Шоста дитина:

Я квітку лісову не стану рвати,

Додому я її не понесу,

Бо вдома їй бджоли не погойдати

І не попити ранками росу.

Сьома дитина:

І ні стеблинку, гілку чи росинку

Я не ображу — це страшенний гріх!

Бо в кожній з них живе тремка живинка,

Що світиться довірою до всіх.

(Анатолій Костецький)

Восьма дитина:

Сьогодні я хочу звернутися до дорослих з такими словами.

До вас, мої рідні, звертаюся я —

Найменший у нашій сім’ї:

Стоїть на узліссі ялинка моя —

Не зрубайте її!

На озері плаває пташка моя —

Не убийте її!

Яскріє на небі зірка моя —

Не згасіте її!

Світказку будує мрія моя —

Не спиняйте її!

(Дмитро Павличко)

Заходить весела Земля у яскравому вбранні.

Вчитель: Наша Земля стала знову гарною, як колись. Тепер її можна привітати зі святом. (Бере в руки глобус.) Ставаймо колом, обережно передаваймо одне одному цю модель нашої Землі і скажімо їй слова, яких вона заслуговує.

Діти передають одне одному глобус, промовляючи слова: найкраща, єдина, чарівна, незвичайна, добра, велика, весела, рідна, ласкава, турботлива, світла, сонячна, загадкова, розумна, спільна тощо.__

Вчитель: Пропоную вам, діти, усім разом зробити подарунок нашій Землі.

Виходять усі діти. Перед ними на дошці плакат, на якому зображено Землю зусміхненим обличчям, з надписом зверху «Руки, які збережуть Землю». Учні по черзі прикріпляють свої долоньки під плакатом.

Ми трудились, як уміли.

Ми сьогодні зрозуміли:

Він, вона, і я, і ти:

Землю треба цінувати,

Землю треба берегти!

Земля — вона

На всіх одна!

Діти (разом):

Вітаємо тебе, Земле, з Днем Землі! Тепер ми будемо жити за такими правилами:

Не засмічуй!

Не засмучуй!

Не зламай!

І не замучуй!

Земля: Дякую вам, діти, за допомогу і за подарунок! Тепер мої ліси чисті, а водойми прозорі.

До Землі підходять планети і Сонце.

Сонце: Ну що ж, Земле, тепер ти в надійних руках. Тож, планети, усі по місцях, та й виконуватимемо свою щоденну роботу.